Для нас всіх важливо змінити концептуально підхід до інформації на ринку цінних паперів – необхідно перейти на принцип оцінки за суттю, а ні за формою. Не назва чи тип створюють вартість компанії, а попит на її цінні папери, розуміння стану її бізнесу, інша інформація про успішність її діяльності. На ринку капіталу повинна циркулювати інформація, яка буде наповнювати суттю угоди, які укладаються з цінними паперами. Не буде якісної і правдивої інформації – не  буде капіталу на ринку.

Законопроект №5592-д запроваджує підхід, коли публічність підприємств визначається за суттю, а не за організаційною формою. Він вирішує велику проблему з існуючими в країні десятками тисяч акціонерних товариств. Ми повинні випустити їх з під прискіпливого нагляду регулятора. Ми повинні відпустити всі ті підприємства, які не хочуть бути публічними і не можуть виконувати вимоги до публічних компаній. І ми повинні почати писати історію публічного бізнесу в Україні з початку.

Для тих компаній, які самі приймуть рішення, що їм потрібна публічність і вони хочуть  залишитись публічними, ринок зможе запропонувати дешевий капітал й інші преференції, але й висуне вимоги.

Сьогодні в Україні у державному реєстрі налічується 15 тисяч акціонерних товариств. Але це не ринок капіталу. Це «ринок емітентів». Тут немає попиту на цінні папери, немає капіталу для інвестування… Але є схеми, в яких активно використовуються з різною метою цінні папери. Ми маємо колосальний обіг на позабіржовому ринку «сміттєвих» цінних паперів. Міжнародні організації, наші колеги з інших ринків, дивляться на наш ринок і бачать лише велику «пральню», яку використовують з метою оптимізації бізнес-процесів, оподаткування, виводу коштів і т. і.

Ми хочемо рухатись в напрямку цивілізованого ринку, але змушені починати все майже з нуля.

В рамках круглого столу «ЦІНА ПУБЛІЧНОСТІ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ», 22.05.2017 року, УКРІНФОРМ  

Джерело: веб-сайт НКЦПФР